Тату для Гітариста No Doubt: Інтерв’ю з Діаною Таракановою
- Oleksii Sieroshtan
- 2 дні тому
- Читати 2 хв
Оновлено: 14 годин тому
Нещодавно в портфоліо майстрині Діани Тараканової з’явився проєкт, виконаний для відомого американського музиканта — гітариста гурту No Doubt Tom Dumont. Робота створена в авторській лінійній манері майстрині та побудована на цілісній символічній концепції, де форма і текст об’єднані в єдине візуальне рішення.
Цей проєкт став прикладом точного стилістичного підходу та уважної роботи з ідеєю. У розмові Діана ділиться деталями процесу, творчими принципами та власним баченням взаємодії з клієнтом у межах авторського стилю.
— Коли Ви дізналися, що працюватимете з відомим музикантом — якою була Ваша перша реакція? Це була запланована історія чи все склалося майже випадково?
Усе почалося з короткого повідомлення в директі. Без очікувань лише запит на дизайн у моєму стилі, я була надзвичайно зосереджена на створені дизайну. І тільки після сеансу тату, в вечері вдома, побачивши репост, я по-справжньому усвідомила, наскільки особливою була ця зустріч.
— Хто виступив ініціатором ідеї татуювання — Ви чи клієнт? Чи була за татуюванням особиста історія або символіка?
Ініціатором ідеї був Том. Це був надзвичайно особливий запит, адже йшлося про його перше татуювання в житті. Образ running rabbit із фразою «Amor Fati» ніс особисту символіку. Я інтерпретувала цю ідею у своєму баченні, перетворивши образ і текст на єдину безперервну лінію, щоб передати ідею руху, прийняття та внутрішнього вибору.
— Що у цьому дизайні принципово не можна було змінювати?
Принципово важливим для Тома було передати кролика у русі, та для мене було важливим не порушити безперервність лінії, адже саме це я придумала за основу мого стилю як сенс руху. Саме так я об’єднала образ кролика та текст Amor Fati в єдину концепцію. Саме так я це уявляла і була рада коли Том затвердив цю ідею.
— Який момент у цій роботі був для Вас найцікавішим з творчої точки зору?
Найцікавіше - зробити так, щоб одна лінія виглядала живою, передавала рух, характер і не втрачала напруги від початку до кінця. Баланс між мінімалізмом і емоцією в мистецтві.
— Якою була атмосфера під час сеансу — більше робоча концентрація чи легке спілкування?
Атмосфера була радше легкою, ніж суто робочою. Я щиро цікавилася людиною переді мною, ми знайомилися без жодних очікувань. Я зазвичай завжди питаю фото загоєних робіт. Він сказав, що грає на гітарі, і я несподівано для себе попросила фото з гітарою після загоєння тату. Я вважаю це був інтуїтивний момент для мене, який мені дуже запам’ятався.
— З Вашого досвіду, чи відрізняється взаємодія з публічними клієнтами від стандартної роботи?
З мого досвіду, моя взаємодія з людиною завжди ґрунтується на однаковій щирості до процесу, ідеї та контакту. Я настільки зосереджена на створенні арту, що публічність клієнта не впливає на саму суть роботи. Мені комфортно взаємодіяти з людиною через мистецтво коли у фокусі тільки довіра, процес і жива ідея.
— Чи додає публічність клієнта додаткової відповідальності в роботі?
Ні, я не думаю про публічність під час роботи. Я думаю образами й лініями, про те, чи робота чесно зроблена в моєму стилі, і як татуювання буде жити на тілі після того, як людина від мене піде.
— Яку головну пораду Ви дали б майстрам, які прагнуть працювати з публічними клієнтами?
Порада одна: мати чітке відчуття свого стилю. Коли ти впевнений у власній мистецькій мові, можна не переживати чи тебе зрозуміють.
Коментарі